Казка

Підковоподібний електромагніт

У славному місті Дубні жив собі парубок – Підковоподібний електромагніт. Він жив у невеличкій хатинці, а вдень працював на заводі - переносив вантажі, які людям не під силу. Легкою здавалась робітникам праця поруч з таким помічником. Та недовго вони раділи. Електромагніт, попавши під проливний дощ, змок, і його витки дроту почали іржавіти. Бідолашний з кожним днем втрачав свої сили, і настав момент, коли він змушений був покинути роботу.

      Це була трагедія. Електромагніт потребував  допомоги, але поруч не було нікого, хто б міг його розрадити, знайти вихід з цієї ситуації. І він вирішив йти в світ, шукати щастя, долі. Довго блукав Електромагніт, втомився, сів на пеньку та й заплакав гіркими сльозами.

      А неподалік жила Котушка дроту, на ній було стільки витків, що вона не могла вільно переміщуватись, доводилось перекочуватись з місця на місце. Коли вона почула чийсь плач, покотилась до того місця, де відпочивав наш бідний герой.

-          Брате, чого ти плачеш?, - запитала Котушка.

-          А чого ж мені не плакати? Мої обмотки пошкоджені, роботи я не маю, і немає нікого хто б мене виручив з цієї біди.

-          Я тобі допоможу, -  сказала Котушка. Бери у мене стільки дроту, скільки тобі потрібно.

Скинув він свої старі витки й одягнув нові, і був такий радий, що й не знав як дякувати своїй рятівниці. Та раптом він побачив сум в її очах. Електромагніт зрозумів , чому вона засмутилася, їй не  хотілося залишатися в лісі самотньою, і він запропонував їй іти разом з ним. Удвох вони мали велику силу, адже Електромагніт мав дві котушки . З того часу вони завжди були разом . Ще й досі живуть-поживають та людям допомагають.

Бондар Ірина, учениця 8-А класу 1994 р.http://svitppt.com.ua/fizika/elektromagniti.html